• ЗАБИРАЙ СВІЙ ПОДАРУНОК!
    Зареєструйся та отримай БЕЗКОШТОВНУ консультацію адвокатів, необмежений доступ до форуму та невеличкий подарунок 😉

Кто как выживает во время военного положения?

Згадав. Дуже мене потішило,коли приходили "кредитні спеціалісти" з готівочки,кредитмаркету і шг. Співбесіди були цікаві))))

І це теж
І що розповідали? А що про людей, які не платять кредити и як їх вибивали, ит цікаво мені
 
Мені навпаки війна допомогла. Знайшов в собі сили змінити роботу, та влаштувався в таку, на якій платять в 2 рази більше, так ще й в доларах і відношення до співробітників як в нормальних європейський компаніях (чого не скажеш про українські), почав вдосконалювати свою англійську, пройшов курс програмування і тепер чекаю момента коли знайду роботу в IT і звільнюсь з цієї, після чого вже буду збирати кошти на квартиру за кордоном і переїзджати туди. Щодо кредитів - цього місяця закриваю 2 останні, після чого залишається 1 в МФО (розділ "Рефінансування") та 2 на банківських картках (За період війни закрив +- 11 МФОшних). Кредити мене навчили не брати в кредит, навіть якщо не вистачає коштів на життя, а за цей період війни я навчився цінувати свій дорогоцінний час і витрачати його на рідних та на справи, які мені подобаються, аніж на роботу. Всім бажаю якнайшвидшого позбавлення від боргів та мирного неба над головою!
 
Найцікавіше те,що я місяць не можу знайти працівника. Ніби і всім треба, але на 9-10К ніхто не погоджується.
Это какой город?я за 6000 работаю,а муж сейчас вообще остался без работы-мебель никто не заказывает....
 
А, про них забула...я на гамнокалів уваги не звертаю. Закон підлості - у багатьох людей роботи нема, а в калів робота і в ковід була і під час війни є
А капітал вживає зараз якихось заходів?
 
А капітал вживає зараз якихось заходів?
Почитайте соответствующий раздел на форуме. Или создайте новую тему, где сможете получить ответ на свой вопрос (хотя не сомневаюсь, что сможете найти в уже существующих темах)
 
Сам вопрос в сабже темы.
Сейчас, и с этим не поспоришь, времена крайне тяжёлые. Плюс ко всему цены растут, заработок непропорционально падает. Интересно, кто как выживает, чем занимается в это время?
Сам пока рассматриваю несколько вариантов, так как моя работа накрылась медным тазом. Но пока ни один из вариантов не даёт результата.
Пошёл в военкомат вначале войны. Я не знал, что там будут хорошо платить. Воюю и пересылаю деньги семье.
 
Йти ,Батьківщину захищати ))) Як не дивно, теж, щось платять ... Взагалі, ситуація погіршується. Усе як і у 2014-му. На інерції та іраціональних надіях котиться ...
Зарплата 14 тысяч + 100 тысяч боевых, если вы на передке, если в тылу, то боевые 30 тысяч. Если вас отправят в полную ж**у, то боевые 200 тысяч.
 
Зараз працюю онлайн. І зараз це важкувато, враховуючи постійні відключення світла. Займаюсь смм зараз. Ще заробила перші кошти на uTest, але там дуже мало проектів.
Ще полюбила спортзал, що дуже нетипово для мене. Навіть думаю, що чисто психологічно війна тут зіграла роль. І задумалась вчитись на тренера тренажерного залу. І/або реабілітолога… Але мені вже не 20 років, то чи доцільно це? І чи зможу я заробляти хороші гроші тренером? Хоча зараз бачу, що тренери в залі заробляють нормальні гроші, тоді як багато людей в пошуках роботи і перебиваються тимчасовими заробітками.
Ще подумую про США… Там можна влаштуватись тренером, якщо пройти американську сертифікацію. На це треба час, так як всі матеріали англійською, а мій рівень з тими всіма специфічними термінами не дуже… Та і з людьми постійно треба буде англійською говорити. Тому мабуть, з США я загнула палку)) в цілому, зараз у мене більше питань, ніж відповідей, пошуки, чим займатись далі
частину закрила сама, частину за мене. за ті, які закрили за мене кошти вже давно повернула
О, я вас вітаю) пам’ятаю, що ви на форумі з’явились пізніше, ніж я і вже все позакривали ❤️ А у мене все ще висить 11 контор
 
Выживал с семьёй более менее нормально до последнего обстрела, теперь отец на кладбище и мама в реанимации, теперь и и не знаешь стоит ли дальше так сказать выживать и есть ли вообще смысл ...
 
З нашого маленького міста виїхали всі, хто вміє тримати обжимку і знає в чому різниця між RJ-45 та RJ-11. Як і mikrotik... Як і відеоспостереження...
Хто не виїхав - працюють в провайдерів і голову підняти не можуть.

Тепер маю доступ до багатьох камер і вайфаю по місту... Логіни, паролі, ір....
 
О, я вас вітаю) пам’ятаю, що ви на форумі з’явились пізніше, ніж я і вже все позакривали ❤️ А у мене все ще висить 11 контор
дякую :luboff: ви теж велика молодець, ще й сама все закриваєте
 
дякую :luboff: ви теж велика молодець, ще й сама все закриваєте
У меня была мотивация закрыть долги до конца войны, долги уже закрыты месяца как 3, а войне не видно ни конца, ни края. Настроения работать или что-то создавать в этой обстановке абсолютно нет. Заработок пошел на спад, да и в целом дела идут на спад, от недостатка энергии и мотивации. Не знаю, где найти силы и вдохновение. Была надежда на выезд, но не прокатило. И пока день проходит в формате: поспать - поесть - посмотреть фильм - поиграть - может быть, немного поработать. И так каждый день, день сурка. Уверен, что если бы не война и такая окружающая среда, то все было бы гуд с мотивацией, настроением и так далее. Уже даже готовить влом. Все влом. Постоянно думаю о том, что "год был проср*н, а теперь ещё один" (и хорошо, если просто один).
дякую :luboff: ви теж велика молодець, ще й сама все закриваєте
Многие товарищи мужского пола выехали из Украины давно. Постят фоточки в Инсте, ФБ, а я смотрю на это, и меня реально жаба давит. Я им завидую. Они живут, работают, все у них окей, а ты сидишь в полной неопределенности и думаешь, что же будет дальше. Вот если бы знал, что через пол года откроют границы, то мотивация заработать на переезд была бы огромная, а так понимаю, что нифига. И руки опускаются.
 
Останнє редагування:
У меня была мотивация закрыть долги до конца войны, долги уже закрыты месяца как 3, а войне не видно ни конца, ни края. Настроения работать или что-то создавать в этой обстановке абсолютно нет. Заработок пошел на спад, да и в целом дела идут на спад, от недостатка энергии и мотивации. Не знаю, где найти силы и вдохновение. Была надежда на выезд, но не прокатило. И пока день проходит в формате: поспать - поесть - посмотреть фильм - поиграть - может быть, немного поработать. И так каждый день, день сурка. Уверен, что если бы не война и такая окружающая среда, то все было бы гуд с мотивацией, настроением и так далее. Уже даже готовить влом. Все влом. Постоянно думаю о том, что "год был проср*н, а теперь ещё один" (и хорошо, если просто один).

Многие товарищи мужского пола выехали из Украины давно. Постят фоточки в Инсте, ФБ, а я смотрю на это, и меня реально жаба давит. Я им завидую. Они живут, работают, все у них окей, а ты сидишь в полной неопределенности и думаешь, что же будет дальше. Вот если бы знал, что через пол года откроют границы, то мотивация заработать на переезд была бы огромная, а так понимаю, что нифига. И руки опускаются.
А вы из какого города, если не секрет?
 
Назад
Угорі Унизу