lawyer_timoshenko
Читач
Сподіваюсь, що на форумі нема тих, кому важко сприймати та читати тексти українською мовою, оскільки ця тема буде написана саме українською. Коли мова йде про закони України, посилання на статті та правові норми рекомендую ознайомлюватися із ними мовою законотворця і виключно за посиланням https://zakon.rada.gov.ua, оскільки це є єдиний українській портал на якому викладені останні та попередні редакції тих чи інших законів що є вкрай важливим для вирішення будь-яких правових питань.
На сьогоднішній день, правове регулювання електронних взаємовідносин між будь-якими суб`єктами господарсьої діяльності врегульовано двома законами:
1. ЗУ "Про електронну комерцію"№ 675-VIII ( остання редакція на момент написання статті - від 16.07.2019)
2. ЗУ "Про електронні довірчі послуги" № 2155-VIII ( остання редакція на момент написання статті - від 05.10.2017)
Окрім вказаних законів, в контексті "кредитних" правовідносини ці закони невід`ємно пов`язані з положеннями Цивільного кодексу України та ЗУ "Про споживче кредитування".
Впевнений, що користувачі цього форуму будуть зацікавлені самостійно ознайомитися з положеннями цих нормативно-правових актів, а я, зі свого боку зупинюсь на деяких на мою думку вкрай важливих нюансах стосовно т.н. "електронного підпису" який МФО нам нав`язує, та який по своїй суті, на мою думку, таким не являється.
Розпочати пропоную з ознайомленням зі ст.1055 ЦК:
Стаття 1055. Форма кредитного договору
1. Кредитний договір укладається у письмовій формі.
2. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Законодавець передбачає дві письмової форми для документів, в т.ч. для кредитного договору - паперову та електронну. Якщо з паперовою все більш-менш зрозуміло, то з електронною виникає багато цікавих питань, особливо стосовно підписання вказаного договору:
ЗУ "Про електронну комерцію"
Стаття 5. Основні принципи правового регулювання у сфері електронної комерції:
1. Основним принципом у сфері електронної комерції зокрема є:
- однаковість юридичної сили електронних правочинів та правочинів, укладених в іншій формі, передбаченій законодавством;
3. Правочин не може бути визнано недійсним у зв’язку з його вчиненням в електронній формі, якщо інше не передбачено законом.
4. Якщо для провадження діяльності з розповсюдження певних товарів, виконання робіт чи надання послуг законом передбачено обов’язковість отримання ліцензії або дозвільного документа, суб’єкт електронної комерції може здійснювати реалізацію таких товарів, робіт, послуг виключно з моменту отримання ліцензії або дозволу на провадження відповідного виду діяльності.
Стаття 11. Порядок укладення електронного договору:
ч.6 Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:
- надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;
- заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;
- вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз’яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз’яснення логічно пов’язані з нею.
ч.7. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарськими кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту.
ч.11. Покупець (замовник, споживач) повинен отримати підтвердження вчинення електронного правочину у формі електронного документа, квитанції, товарного чи касового чека, квитка, талона або іншого документа у момент вчинення правочину або у момент виконання продавцем обов’язку передати покупцеві товар.
Дія цього положення не поширюється на електронні правочини, пов’язані з одноразовим наданням інформаційних електронних послуг або послуг проміжного характеру в інформаційній сфері, оплата яких здійснюється дистанційно. Постачальник таких послуг має надати змогу споживачеві ознайомитися з найменуванням постачальника, його місцезнаходженням та порядком прийняття претензії щодо послуги.
Далі, починається саме цікаве та протирічне:
Стаття 12. Підпис у сфері електронної комерції
1. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:
- електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;
- електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;
- аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Цим же законом визначено поняття одноразового ідентифікатора, а саме:
12) одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб’єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб’єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв’язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір;
Виходячи із положень вищевказаного Закону можна дійти висновку про певну пристосованість використання одноразового ідентифікатора в якості електронного підпису, однак є певні протиріччя викладені у ЗУ "Про електронні довірчі послуги":
Стаття 1. Визначення термінів
7) електронна довірча послуга - послуга, яка надається для забезпечення електронної взаємодії двох або більше суб’єктів, які довіряють надавачу електронних довірчих послуг щодо надання такої послуги;
11) електронна послуга - будь-яка послуга, що надається через інформаційно-телекомунікаційну систему;
Основні поняття на які пропоную звернути увагу, з іншими - самостійне ознайомлення.
Стаття 17. Використання електронних довірчих послуг
2. Електронна взаємодія фізичних та юридичних осіб, яка потребує відправлення, отримання, використання та постійного зберігання за участю третіх осіб електронних даних, аналоги яких на паперових носіях повинні містити власноручний підпис відповідно до законодавства, а також автентифікація в складових частинах інформаційних систем, в яких здійснюється обробка таких електронних даних та володільцями інформації в яких є органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації державної форми власності, повинні здійснюватися з використанням кваліфікованих електронних довірчих послуг.
Стаття 18. Кваліфікована електронна довірча послуга створення, перевірки та підтвердження кваліфікованого електронного підпису чи печатки надається кваліфікованим постачальником електронних довірчих послуг
Підсумовуючи наведене, особисто я доходжу висновку, що судами України (поки що) суто поверхнево досліджено законність підписання кредитного договору одноразовим ідентифікатором, оскільки:
1. Така форма підписання жодним чином не гарантує особисту волю кредитора. Можливість використання такого виду підпису сторонніми особами вкрай велика та реальна.
2. Одноразова смс-верифікація через банківську картку є гібридною формою незаконного доступу до персональних даних особи, в т.ч. даних самої банківської картки (номер, термін дії, CVV) які в будь-якому випадку не підлягають розголошенню і є банківською таємницею.
3. Такий спосіб взаємодії, на мою думку, є прийнятний максимум при вході в особистий кабінет користувача сайту, але ніяким чином в якості підпису.
4. Таким чином, при використанні вказаної форми підпису порушуються фундаментальні Конституційні права і законні інтереси особи.
При цьому, в разі використання електронного цифрового підпису, вищевказані питання відпадають самі собою. Особисто я в своїй професійній діяльності регулярно користуюсь ЕЦП і вважаю такий спосіб підпису повність захищеним і законним. Майже неможливо щоб стороння особа використала мій ЕЦП. Такий спосіб підпису не підходить МФО, оскільки (вибачаюсь та в жодному разі не хочу нікого образити) пересічний мешканець України - які представляють абсолютну більшість клієнтів МФО за рівнем знань та навичок користування ПК та Інтернетом не зможе його (ЕЦП) навіть оформити, не кажучи про повноцінне використання.
Всім дякую, пропоную вказану тему для обговорення.
На сьогоднішній день, правове регулювання електронних взаємовідносин між будь-якими суб`єктами господарсьої діяльності врегульовано двома законами:
1. ЗУ "Про електронну комерцію"№ 675-VIII ( остання редакція на момент написання статті - від 16.07.2019)
2. ЗУ "Про електронні довірчі послуги" № 2155-VIII ( остання редакція на момент написання статті - від 05.10.2017)
Окрім вказаних законів, в контексті "кредитних" правовідносини ці закони невід`ємно пов`язані з положеннями Цивільного кодексу України та ЗУ "Про споживче кредитування".
Впевнений, що користувачі цього форуму будуть зацікавлені самостійно ознайомитися з положеннями цих нормативно-правових актів, а я, зі свого боку зупинюсь на деяких на мою думку вкрай важливих нюансах стосовно т.н. "електронного підпису" який МФО нам нав`язує, та який по своїй суті, на мою думку, таким не являється.
Розпочати пропоную з ознайомленням зі ст.1055 ЦК:
Стаття 1055. Форма кредитного договору
1. Кредитний договір укладається у письмовій формі.
2. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Законодавець передбачає дві письмової форми для документів, в т.ч. для кредитного договору - паперову та електронну. Якщо з паперовою все більш-менш зрозуміло, то з електронною виникає багато цікавих питань, особливо стосовно підписання вказаного договору:
ЗУ "Про електронну комерцію"
Стаття 5. Основні принципи правового регулювання у сфері електронної комерції:
1. Основним принципом у сфері електронної комерції зокрема є:
- однаковість юридичної сили електронних правочинів та правочинів, укладених в іншій формі, передбаченій законодавством;
3. Правочин не може бути визнано недійсним у зв’язку з його вчиненням в електронній формі, якщо інше не передбачено законом.
4. Якщо для провадження діяльності з розповсюдження певних товарів, виконання робіт чи надання послуг законом передбачено обов’язковість отримання ліцензії або дозвільного документа, суб’єкт електронної комерції може здійснювати реалізацію таких товарів, робіт, послуг виключно з моменту отримання ліцензії або дозволу на провадження відповідного виду діяльності.
Стаття 11. Порядок укладення електронного договору:
ч.6 Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:
- надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;
- заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;
- вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз’яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз’яснення логічно пов’язані з нею.
ч.7. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарськими кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту.
ч.11. Покупець (замовник, споживач) повинен отримати підтвердження вчинення електронного правочину у формі електронного документа, квитанції, товарного чи касового чека, квитка, талона або іншого документа у момент вчинення правочину або у момент виконання продавцем обов’язку передати покупцеві товар.
Дія цього положення не поширюється на електронні правочини, пов’язані з одноразовим наданням інформаційних електронних послуг або послуг проміжного характеру в інформаційній сфері, оплата яких здійснюється дистанційно. Постачальник таких послуг має надати змогу споживачеві ознайомитися з найменуванням постачальника, його місцезнаходженням та порядком прийняття претензії щодо послуги.
Далі, починається саме цікаве та протирічне:
Стаття 12. Підпис у сфері електронної комерції
1. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:
- електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;
- електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;
- аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Цим же законом визначено поняття одноразового ідентифікатора, а саме:
12) одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб’єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб’єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв’язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір;
Виходячи із положень вищевказаного Закону можна дійти висновку про певну пристосованість використання одноразового ідентифікатора в якості електронного підпису, однак є певні протиріччя викладені у ЗУ "Про електронні довірчі послуги":
Стаття 1. Визначення термінів
7) електронна довірча послуга - послуга, яка надається для забезпечення електронної взаємодії двох або більше суб’єктів, які довіряють надавачу електронних довірчих послуг щодо надання такої послуги;
11) електронна послуга - будь-яка послуга, що надається через інформаційно-телекомунікаційну систему;
Основні поняття на які пропоную звернути увагу, з іншими - самостійне ознайомлення.
Стаття 17. Використання електронних довірчих послуг
2. Електронна взаємодія фізичних та юридичних осіб, яка потребує відправлення, отримання, використання та постійного зберігання за участю третіх осіб електронних даних, аналоги яких на паперових носіях повинні містити власноручний підпис відповідно до законодавства, а також автентифікація в складових частинах інформаційних систем, в яких здійснюється обробка таких електронних даних та володільцями інформації в яких є органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації державної форми власності, повинні здійснюватися з використанням кваліфікованих електронних довірчих послуг.
Стаття 18. Кваліфікована електронна довірча послуга створення, перевірки та підтвердження кваліфікованого електронного підпису чи печатки надається кваліфікованим постачальником електронних довірчих послуг
Підсумовуючи наведене, особисто я доходжу висновку, що судами України (поки що) суто поверхнево досліджено законність підписання кредитного договору одноразовим ідентифікатором, оскільки:
1. Така форма підписання жодним чином не гарантує особисту волю кредитора. Можливість використання такого виду підпису сторонніми особами вкрай велика та реальна.
2. Одноразова смс-верифікація через банківську картку є гібридною формою незаконного доступу до персональних даних особи, в т.ч. даних самої банківської картки (номер, термін дії, CVV) які в будь-якому випадку не підлягають розголошенню і є банківською таємницею.
3. Такий спосіб взаємодії, на мою думку, є прийнятний максимум при вході в особистий кабінет користувача сайту, але ніяким чином в якості підпису.
4. Таким чином, при використанні вказаної форми підпису порушуються фундаментальні Конституційні права і законні інтереси особи.
При цьому, в разі використання електронного цифрового підпису, вищевказані питання відпадають самі собою. Особисто я в своїй професійній діяльності регулярно користуюсь ЕЦП і вважаю такий спосіб підпису повність захищеним і законним. Майже неможливо щоб стороння особа використала мій ЕЦП. Такий спосіб підпису не підходить МФО, оскільки (вибачаюсь та в жодному разі не хочу нікого образити) пересічний мешканець України - які представляють абсолютну більшість клієнтів МФО за рівнем знань та навичок користування ПК та Інтернетом не зможе його (ЕЦП) навіть оформити, не кажучи про повноцінне використання.
Всім дякую, пропоную вказану тему для обговорення.
Да, он у меня такой, иногда что-то клацает на клавиатуре... 
Ну, а если серъёзно, то в таком случае я не понимаю позиции регулятора - Нацкома, который признает их договора и их допки по продлению, которые якобы являются новыми договорами и подписываются непонятно как и кем онлайн.
я так понимаю обсуждение не ЭПЦ, а одноразового идентификатора+попадают ли наши случаи под эл.довирчи послуги , если да, то где подтверждение квалификации МФО . И как это все стройно связать.