• ЗАБИРАЙ СВІЙ ПОДАРУНОК!
    Зареєструйся та отримай БЕЗКОШТОВНУ консультацію адвокатів, необмежений доступ до форуму та невеличкий подарунок 😉

Щоденник Щоб повилазило так, як позалазило

Котенятко

Читач
Реєстрація
22 Січ 2021
Дописи
20
Реакції
29
Бали
303
UAH
0.00
Котенятко не надав(-ла) жодної додаткової інформації.
Історія типова: лихо, воно ж лишенько, воно ж ідиотія повна, помножена на токсичних родичів. І тепер до сього букету додались ще борги.
Написати тему спонукало те, що з небуття воскресла контора, в якої я чи то брала, чи то не брала (як виявилося - таки брала) і таким чином МФО стало три, а з цим вже наче й не соромно бідкатись)
Восени, втративши роботу, вся зарплатня з якої наполовину йшла на жонглювання МФОшками та кредитками, я влаштувалась на нову, з норм коштом. Аж тут і трапилась халепа: по-перше тре було місяць якось прожити без копійчини, продовжуючи утримувати себе й частково - родичів (бо сі люди впевнені, що в мене завжди є гроші, а як нема - то сварка на пів-міста, як я неправильно витрачаю кошти, а на важливе - чужі забаганки - в мене, бачте, нема). По-друге - придбати адекватну техніку, бо смм-ник з ледь-ледь живим ноутом то не керівник підрозділу, а біда ходяча.

З математики в мене стояла двійка. Воно й видно.

Бо на той місяць, звичайно, жодна нормальна установа офіційно безробітній людини кошти б не дала. ШвикоГроші дали (а от Готівочка - ніт, цікаво навіть, чому, бо на той момент моїй кредитній історії можна було лише заздрити). Звичайно, дали на два тижні, я протягнула місяць, віддала пів-зарплатні. Стара техніка доводила до сказу, на нову грошей не було, чисто технічно ноут себе окупав за два місяці, але ж... але ж нормальний кредит з нормальними умовами офіційно безробітній, та ще й після прострочки.... трясця. Не шкодую, проте рішення було таки дурне (аж далі ще дурніше).
Взяла бабосів у манівео, придбала собі робочий інструмент та ще трохи лишилось на життя мені й отим усім людям. Правда, графік манівео мені ніц не підходив (в мене зп раз на місяць, а у цих полудурошних проплати раз на два тижні). І тут би мені й знайти форум, зрозуміті, що до лютого я їм "як попало", але в межах договору все спокійно віддам, але ніт.

Звичайно, на другий платіж випала відсутність зп. Звичайно, почали дзвонити. І, звичайно, мені вистачило дурості взяти другий кредит, щоб віддати їм у термін. У перших числах наступного місяця я вжахнула в цю контору вдвічі більше від строкового платежу (не робіть так ніхто!), аби за два тижні послати їх на три веселі. Ще й закрила ту МФО. Але за два тижні ці недолугі знов почали обривати телефон. За три дні посилання їх на три веселі сумма зросла. Грошей не з'явилось (чого б це). І тут би мені знов бути розумнішою, але ж ні. На роботі могли заздалегідь дати лише чверть зарплатні. По колегам настрілялося ще трохи. Все одно не вистачало. А ще й до зп дожити. Тож ідея взяти у "СОС-Кредит" в той момент здалась розумною. І все одно не вистачило, але ж можна потерпіти... Зп затримали на день, за цей день протермінування "соси" вирішили накинути пеню. Грошей на життя не вистачало, а цим неадекватам за 3 тисячі аж 5,5 віддай. Чомусь вирішила на них забити (бо дуже вдарені якісь), манікам заплатила.

Після чергової виплати манівео, роздачі частини боргів колегам та видачі коштів родичам в мене лишилось... ніц не лишилось. А за два тижні повернулась історія з "дайгроші, чхати, що ти з переплатою вносила колись". І тут би мені... а грошей і на життя нема, не те, що на цих. І стирчу всім, хто міг позичити. І смс-ка від кредиткаси... Дурне ж воно таке, дурне. Як раз вистачило на чергові платежі, подарунки на свята, дожити до зп. І все складалося, якби не одне "але" - коли підійшов черговий платіж по КК, я виявила, що пролонгацію вони не хочуть (а інакше мені нема на шо жити). Тоді вже я й знайшла форум, вирішила реально увімкнути режим "падає сніг". Аж свята не скінчились і, судячи з того, що від мене хоче Мілоан, я після дня нарождення з шаленого похмілля під дзвінки вдарених маніків вирішила перекинути залишок боргу на них (хоча була впевнена, що таки вмовила себе не стрибати на ці граблі). Зато маніків здихалась(

Шо маємо по тілах: 3000 сосам (точніше фінфактору, або шо воно таке смс-ки надсилає), 14000 кредиткасі, 10000 Мілоану. Жодна з сум окремо не перевищує однієї зарплатні, а от з процентами якісь скажені суми. Ще десь одну зп стирчу колегам і, доки їм не віддам, чopтa з два взагалі комусь щось платитиму.

Чесно - не розібралась як домовлятись, щоб закрили за тіло або з адекватними процентами. Взагалі я тупо втомилась, що півроку працюю наче й за гарну грошву, але її геть не бачу, бо крім кредитів є "дайгроші-домашня версія", сусід-паскуда, що добив своїм ремонтом з переплануванням мій ремонт. Здоров'я пішло з димом, бо біполярний розлад без будь-якого втручання і з купою стресів від колег та родичів призводить до несподіванок типу "йой, я ж не хотіла брати в Мілоан" і не менш приємних сподіванок. Тож з одного боку хочу трохи пожити для себе й прибити зірваний дах, а з іншого - невирішені проблеми не дають це робити. Тож буду рада будь-яким порадам - скільки морозити, коли починати домовлятись і чи реально ці перемовини на когось спихнути навіть за винагороду. Треба хоч трохи впевненості у тому, що правильно все роблю.
 
Історія типова: лихо, воно ж лишенько, воно ж ідиотія повна, помножена на токсичних родичів. І тепер до сього букету додались ще борги.
Написати тему спонукало те, що з небуття воскресла контора, в якої я чи то брала, чи то не брала (як виявилося - таки брала) і таким чином МФО стало три, а з цим вже наче й не соромно бідкатись)
Восени, втративши роботу, вся зарплатня з якої наполовину йшла на жонглювання МФОшками та кредитками, я влаштувалась на нову, з норм коштом. Аж тут і трапилась халепа: по-перше тре було місяць якось прожити без копійчини, продовжуючи утримувати себе й частково - родичів (бо сі люди впевнені, що в мене завжди є гроші, а як нема - то сварка на пів-міста, як я неправильно витрачаю кошти, а на важливе - чужі забаганки - в мене, бачте, нема). По-друге - придбати адекватну техніку, бо смм-ник з ледь-ледь живим ноутом то не керівник підрозділу, а біда ходяча.

З математики в мене стояла двійка. Воно й видно.

Бо на той місяць, звичайно, жодна нормальна установа офіційно безробітній людини кошти б не дала. ШвикоГроші дали (а от Готівочка - ніт, цікаво навіть, чому, бо на той момент моїй кредитній історії можна було лише заздрити). Звичайно, дали на два тижні, я протягнула місяць, віддала пів-зарплатні. Стара техніка доводила до сказу, на нову грошей не було, чисто технічно ноут себе окупав за два місяці, але ж... але ж нормальний кредит з нормальними умовами офіційно безробітній, та ще й після прострочки.... трясця. Не шкодую, проте рішення було таки дурне (аж далі ще дурніше).
Взяла бабосів у манівео, придбала собі робочий інструмент та ще трохи лишилось на життя мені й отим усім людям. Правда, графік манівео мені ніц не підходив (в мене зп раз на місяць, а у цих полудурошних проплати раз на два тижні). І тут би мені й знайти форум, зрозуміті, що до лютого я їм "як попало", але в межах договору все спокійно віддам, але ніт.

Звичайно, на другий платіж випала відсутність зп. Звичайно, почали дзвонити. І, звичайно, мені вистачило дурості взяти другий кредит, щоб віддати їм у термін. У перших числах наступного місяця я вжахнула в цю контору вдвічі більше від строкового платежу (не робіть так ніхто!), аби за два тижні послати їх на три веселі. Ще й закрила ту МФО. Але за два тижні ці недолугі знов почали обривати телефон. За три дні посилання їх на три веселі сумма зросла. Грошей не з'явилось (чого б це). І тут би мені знов бути розумнішою, але ж ні. На роботі могли заздалегідь дати лише чверть зарплатні. По колегам настрілялося ще трохи. Все одно не вистачало. А ще й до зп дожити. Тож ідея взяти у "СОС-Кредит" в той момент здалась розумною. І все одно не вистачило, але ж можна потерпіти... Зп затримали на день, за цей день протермінування "соси" вирішили накинути пеню. Грошей на життя не вистачало, а цим неадекватам за 3 тисячі аж 5,5 віддай. Чомусь вирішила на них забити (бо дуже вдарені якісь), манікам заплатила.

Після чергової виплати манівео, роздачі частини боргів колегам та видачі коштів родичам в мене лишилось... ніц не лишилось. А за два тижні повернулась історія з "дайгроші, чхати, що ти з переплатою вносила колись". І тут би мені... а грошей і на життя нема, не те, що на цих. І стирчу всім, хто міг позичити. І смс-ка від кредиткаси... Дурне ж воно таке, дурне. Як раз вистачило на чергові платежі, подарунки на свята, дожити до зп. І все складалося, якби не одне "але" - коли підійшов черговий платіж по КК, я виявила, що пролонгацію вони не хочуть (а інакше мені нема на шо жити). Тоді вже я й знайшла форум, вирішила реально увімкнути режим "падає сніг". Аж свята не скінчились і, судячи з того, що від мене хоче Мілоан, я після дня нарождення з шаленого похмілля під дзвінки вдарених маніків вирішила перекинути залишок боргу на них (хоча була впевнена, що таки вмовила себе не стрибати на ці граблі). Зато маніків здихалась(

Шо маємо по тілах: 3000 сосам (точніше фінфактору, або шо воно таке смс-ки надсилає), 14000 кредиткасі, 10000 Мілоану. Жодна з сум окремо не перевищує однієї зарплатні, а от з процентами якісь скажені суми. Ще десь одну зп стирчу колегам і, доки їм не віддам, чopтa з два взагалі комусь щось платитиму.

Чесно - не розібралась як домовлятись, щоб закрили за тіло або з адекватними процентами. Взагалі я тупо втомилась, що півроку працюю наче й за гарну грошву, але її геть не бачу, бо крім кредитів є "дайгроші-домашня версія", сусід-паскуда, що добив своїм ремонтом з переплануванням мій ремонт. Здоров'я пішло з димом, бо біполярний розлад без будь-якого втручання і з купою стресів від колег та родичів призводить до несподіванок типу "йой, я ж не хотіла брати в Мілоан" і не менш приємних сподіванок. Тож з одного боку хочу трохи пожити для себе й прибити зірваний дах, а з іншого - невирішені проблеми не дають це робити. Тож буду рада будь-яким порадам - скільки морозити, коли починати домовлятись і чи реально ці перемовини на когось спихнути навіть за винагороду. Треба хоч трохи впевненості у тому, що правильно все роблю.
А почитать форум не хотите?

"Чи реально ці перемовини на когось спихнути" - вы пишете такие слова на форуме, где все одна семья?
Лично я после таких слов вам точно помогать не захочу?.

П.С. Вы первоначально разберитесь в себе, что вы хотите от форума, как вы хотите решать с кредиторами.
Выстройте в уме план, а лучше напишите его на бумаге и придерживайтесь его.
По каждой организации есть много информации на форуме - изучите её!
 
Історія типова: лихо, воно ж лишенько, воно ж ідиотія повна, помножена на токсичних родичів. І тепер до сього букету додались ще борги.
Написати тему спонукало те, що з небуття воскресла контора, в якої я чи то брала, чи то не брала (як виявилося - таки брала) і таким чином МФО стало три, а з цим вже наче й не соромно бідкатись)
Восени, втративши роботу, вся зарплатня з якої наполовину йшла на жонглювання МФОшками та кредитками, я влаштувалась на нову, з норм коштом. Аж тут і трапилась халепа: по-перше тре було місяць якось прожити без копійчини, продовжуючи утримувати себе й частково - родичів (бо сі люди впевнені, що в мене завжди є гроші, а як нема - то сварка на пів-міста, як я неправильно витрачаю кошти, а на важливе - чужі забаганки - в мене, бачте, нема). По-друге - придбати адекватну техніку, бо смм-ник з ледь-ледь живим ноутом то не керівник підрозділу, а біда ходяча.

З математики в мене стояла двійка. Воно й видно.

Бо на той місяць, звичайно, жодна нормальна установа офіційно безробітній людини кошти б не дала. ШвикоГроші дали (а от Готівочка - ніт, цікаво навіть, чому, бо на той момент моїй кредитній історії можна було лише заздрити). Звичайно, дали на два тижні, я протягнула місяць, віддала пів-зарплатні. Стара техніка доводила до сказу, на нову грошей не було, чисто технічно ноут себе окупав за два місяці, але ж... але ж нормальний кредит з нормальними умовами офіційно безробітній, та ще й після прострочки.... трясця. Не шкодую, проте рішення було таки дурне (аж далі ще дурніше).
Взяла бабосів у манівео, придбала собі робочий інструмент та ще трохи лишилось на життя мені й отим усім людям. Правда, графік манівео мені ніц не підходив (в мене зп раз на місяць, а у цих полудурошних проплати раз на два тижні). І тут би мені й знайти форум, зрозуміті, що до лютого я їм "як попало", але в межах договору все спокійно віддам, але ніт.

Звичайно, на другий платіж випала відсутність зп. Звичайно, почали дзвонити. І, звичайно, мені вистачило дурості взяти другий кредит, щоб віддати їм у термін. У перших числах наступного місяця я вжахнула в цю контору вдвічі більше від строкового платежу (не робіть так ніхто!), аби за два тижні послати їх на три веселі. Ще й закрила ту МФО. Але за два тижні ці недолугі знов почали обривати телефон. За три дні посилання їх на три веселі сумма зросла. Грошей не з'явилось (чого б це). І тут би мені знов бути розумнішою, але ж ні. На роботі могли заздалегідь дати лише чверть зарплатні. По колегам настрілялося ще трохи. Все одно не вистачало. А ще й до зп дожити. Тож ідея взяти у "СОС-Кредит" в той момент здалась розумною. І все одно не вистачило, але ж можна потерпіти... Зп затримали на день, за цей день протермінування "соси" вирішили накинути пеню. Грошей на життя не вистачало, а цим неадекватам за 3 тисячі аж 5,5 віддай. Чомусь вирішила на них забити (бо дуже вдарені якісь), манікам заплатила.

Після чергової виплати манівео, роздачі частини боргів колегам та видачі коштів родичам в мене лишилось... ніц не лишилось. А за два тижні повернулась історія з "дайгроші, чхати, що ти з переплатою вносила колись". І тут би мені... а грошей і на життя нема, не те, що на цих. І стирчу всім, хто міг позичити. І смс-ка від кредиткаси... Дурне ж воно таке, дурне. Як раз вистачило на чергові платежі, подарунки на свята, дожити до зп. І все складалося, якби не одне "але" - коли підійшов черговий платіж по КК, я виявила, що пролонгацію вони не хочуть (а інакше мені нема на шо жити). Тоді вже я й знайшла форум, вирішила реально увімкнути режим "падає сніг". Аж свята не скінчились і, судячи з того, що від мене хоче Мілоан, я після дня нарождення з шаленого похмілля під дзвінки вдарених маніків вирішила перекинути залишок боргу на них (хоча була впевнена, що таки вмовила себе не стрибати на ці граблі). Зато маніків здихалась(

Шо маємо по тілах: 3000 сосам (точніше фінфактору, або шо воно таке смс-ки надсилає), 14000 кредиткасі, 10000 Мілоану. Жодна з сум окремо не перевищує однієї зарплатні, а от з процентами якісь скажені суми. Ще десь одну зп стирчу колегам і, доки їм не віддам, чopтa з два взагалі комусь щось платитиму.

Чесно - не розібралась як домовлятись, щоб закрили за тіло або з адекватними процентами. Взагалі я тупо втомилась, що півроку працюю наче й за гарну грошву, але її геть не бачу, бо крім кредитів є "дайгроші-домашня версія", сусід-паскуда, що добив своїм ремонтом з переплануванням мій ремонт. Здоров'я пішло з димом, бо біполярний розлад без будь-якого втручання і з купою стресів від колег та родичів призводить до несподіванок типу "йой, я ж не хотіла брати в Мілоан" і не менш приємних сподіванок. Тож з одного боку хочу трохи пожити для себе й прибити зірваний дах, а з іншого - невирішені проблеми не дають це робити. Тож буду рада будь-яким порадам - скільки морозити, коли починати домовлятись і чи реально ці перемовини на когось спихнути навіть за винагороду. Треба хоч трохи впевненості у тому, що правильно все роблю.
У вас усе так написано,на эмоціях.Вам би заспокоїтись,і розібратись в собі.Нема коштів,не платіть,є ,закривайте займи, але не пролонгуйте,ви викидаєте кошти на вітер.Ну і форум вам у поміч. По кожному МФО багато інформації.Кожне МФО з часом пропонує норм.умови до закриття.
 
Котенятко, доброе утро! Почитала я ваш кричаший пост... Ну, что... У вас сейчас просто истерия... Самое главное взять себя в руки, перестать бояться звонков, смс, да и начните просто жить. Читайте форум, есть очень интересный раздел для новичков, также почитайте разделы по вашим мфо. Выработайте свой план. Но только нигде больше не берите денег! Отдайте людям долги, а там время покажет... Насобираете какую то копеечку и если будет выгодное предложение, то закроете. Удачи вам!
 
Тю, три шараги, если округлить это вообще ноль. Спокойно себе живите, отдадите коллегам, там может уже будут нормальные предложения по закрытию. А можете вообще забить.
 
Історія типова: лихо, воно ж лишенько, воно ж ідиотія повна, помножена на токсичних родичів. І тепер до сього букету додались ще борги.
Написати тему спонукало те, що з небуття воскресла контора, в якої я чи то брала, чи то не брала (як виявилося - таки брала) і таким чином МФО стало три, а з цим вже наче й не соромно бідкатись)
Восени, втративши роботу, вся зарплатня з якої наполовину йшла на жонглювання МФОшками та кредитками, я влаштувалась на нову, з норм коштом. Аж тут і трапилась халепа: по-перше тре було місяць якось прожити без копійчини, продовжуючи утримувати себе й частково - родичів (бо сі люди впевнені, що в мене завжди є гроші, а як нема - то сварка на пів-міста, як я неправильно витрачаю кошти, а на важливе - чужі забаганки - в мене, бачте, нема). По-друге - придбати адекватну техніку, бо смм-ник з ледь-ледь живим ноутом то не керівник підрозділу, а біда ходяча.

З математики в мене стояла двійка. Воно й видно.

Бо на той місяць, звичайно, жодна нормальна установа офіційно безробітній людини кошти б не дала. ШвикоГроші дали (а от Готівочка - ніт, цікаво навіть, чому, бо на той момент моїй кредитній історії можна було лише заздрити). Звичайно, дали на два тижні, я протягнула місяць, віддала пів-зарплатні. Стара техніка доводила до сказу, на нову грошей не було, чисто технічно ноут себе окупав за два місяці, але ж... але ж нормальний кредит з нормальними умовами офіційно безробітній, та ще й після прострочки.... трясця. Не шкодую, проте рішення було таки дурне (аж далі ще дурніше).
Взяла бабосів у манівео, придбала собі робочий інструмент та ще трохи лишилось на життя мені й отим усім людям. Правда, графік манівео мені ніц не підходив (в мене зп раз на місяць, а у цих полудурошних проплати раз на два тижні). І тут би мені й знайти форум, зрозуміті, що до лютого я їм "як попало", але в межах договору все спокійно віддам, але ніт.

Звичайно, на другий платіж випала відсутність зп. Звичайно, почали дзвонити. І, звичайно, мені вистачило дурості взяти другий кредит, щоб віддати їм у термін. У перших числах наступного місяця я вжахнула в цю контору вдвічі більше від строкового платежу (не робіть так ніхто!), аби за два тижні послати їх на три веселі. Ще й закрила ту МФО. Але за два тижні ці недолугі знов почали обривати телефон. За три дні посилання їх на три веселі сумма зросла. Грошей не з'явилось (чого б це). І тут би мені знов бути розумнішою, але ж ні. На роботі могли заздалегідь дати лише чверть зарплатні. По колегам настрілялося ще трохи. Все одно не вистачало. А ще й до зп дожити. Тож ідея взяти у "СОС-Кредит" в той момент здалась розумною. І все одно не вистачило, але ж можна потерпіти... Зп затримали на день, за цей день протермінування "соси" вирішили накинути пеню. Грошей на життя не вистачало, а цим неадекватам за 3 тисячі аж 5,5 віддай. Чомусь вирішила на них забити (бо дуже вдарені якісь), манікам заплатила.

Після чергової виплати манівео, роздачі частини боргів колегам та видачі коштів родичам в мене лишилось... ніц не лишилось. А за два тижні повернулась історія з "дайгроші, чхати, що ти з переплатою вносила колись". І тут би мені... а грошей і на життя нема, не те, що на цих. І стирчу всім, хто міг позичити. І смс-ка від кредиткаси... Дурне ж воно таке, дурне. Як раз вистачило на чергові платежі, подарунки на свята, дожити до зп. І все складалося, якби не одне "але" - коли підійшов черговий платіж по КК, я виявила, що пролонгацію вони не хочуть (а інакше мені нема на шо жити). Тоді вже я й знайшла форум, вирішила реально увімкнути режим "падає сніг". Аж свята не скінчились і, судячи з того, що від мене хоче Мілоан, я після дня нарождення з шаленого похмілля під дзвінки вдарених маніків вирішила перекинути залишок боргу на них (хоча була впевнена, що таки вмовила себе не стрибати на ці граблі). Зато маніків здихалась(

Шо маємо по тілах: 3000 сосам (точніше фінфактору, або шо воно таке смс-ки надсилає), 14000 кредиткасі, 10000 Мілоану. Жодна з сум окремо не перевищує однієї зарплатні, а от з процентами якісь скажені суми. Ще десь одну зп стирчу колегам і, доки їм не віддам, чopтa з два взагалі комусь щось платитиму.

Чесно - не розібралась як домовлятись, щоб закрили за тіло або з адекватними процентами. Взагалі я тупо втомилась, що півроку працюю наче й за гарну грошву, але її геть не бачу, бо крім кредитів є "дайгроші-домашня версія", сусід-паскуда, що добив своїм ремонтом з переплануванням мій ремонт. Здоров'я пішло з димом, бо біполярний розлад без будь-якого втручання і з купою стресів від колег та родичів призводить до несподіванок типу "йой, я ж не хотіла брати в Мілоан" і не менш приємних сподіванок. Тож з одного боку хочу трохи пожити для себе й прибити зірваний дах, а з іншого - невирішені проблеми не дають це робити. Тож буду рада будь-яким порадам - скільки морозити, коли починати домовлятись і чи реально ці перемовини на когось спихнути навіть за винагороду. Треба хоч трохи впевненості у тому, що правильно все роблю.
Я одного не пойму-зачем финансировать родственников?
 
Я одного не пойму-зачем финансировать родственников?
І чому якщо ім не дмти грошей буде скандал на пів міста ????не скільки про займи зачепило скільки про обовьязок утримувмти родичів...
 
Історія типова: лихо, воно ж лишенько, воно ж ідиотія повна, помножена на токсичних родичів. І тепер до сього букету додались ще борги.
Написати тему спонукало те, що з небуття воскресла контора, в якої я чи то брала, чи то не брала (як виявилося - таки брала) і таким чином МФО стало три, а з цим вже наче й не соромно бідкатись)
Восени, втративши роботу, вся зарплатня з якої наполовину йшла на жонглювання МФОшками та кредитками, я влаштувалась на нову, з норм коштом. Аж тут і трапилась халепа: по-перше тре було місяць якось прожити без копійчини, продовжуючи утримувати себе й частково - родичів (бо сі люди впевнені, що в мене завжди є гроші, а як нема - то сварка на пів-міста, як я неправильно витрачаю кошти, а на важливе - чужі забаганки - в мене, бачте, нема). По-друге - придбати адекватну техніку, бо смм-ник з ледь-ледь живим ноутом то не керівник підрозділу, а біда ходяча.

З математики в мене стояла двійка. Воно й видно.

Бо на той місяць, звичайно, жодна нормальна установа офіційно безробітній людини кошти б не дала. ШвикоГроші дали (а от Готівочка - ніт, цікаво навіть, чому, бо на той момент моїй кредитній історії можна було лише заздрити). Звичайно, дали на два тижні, я протягнула місяць, віддала пів-зарплатні. Стара техніка доводила до сказу, на нову грошей не було, чисто технічно ноут себе окупав за два місяці, але ж... але ж нормальний кредит з нормальними умовами офіційно безробітній, та ще й після прострочки.... трясця. Не шкодую, проте рішення було таки дурне (аж далі ще дурніше).
Взяла бабосів у манівео, придбала собі робочий інструмент та ще трохи лишилось на життя мені й отим усім людям. Правда, графік манівео мені ніц не підходив (в мене зп раз на місяць, а у цих полудурошних проплати раз на два тижні). І тут би мені й знайти форум, зрозуміті, що до лютого я їм "як попало", але в межах договору все спокійно віддам, але ніт.

Звичайно, на другий платіж випала відсутність зп. Звичайно, почали дзвонити. І, звичайно, мені вистачило дурості взяти другий кредит, щоб віддати їм у термін. У перших числах наступного місяця я вжахнула в цю контору вдвічі більше від строкового платежу (не робіть так ніхто!), аби за два тижні послати їх на три веселі. Ще й закрила ту МФО. Але за два тижні ці недолугі знов почали обривати телефон. За три дні посилання їх на три веселі сумма зросла. Грошей не з'явилось (чого б це). І тут би мені знов бути розумнішою, але ж ні. На роботі могли заздалегідь дати лише чверть зарплатні. По колегам настрілялося ще трохи. Все одно не вистачало. А ще й до зп дожити. Тож ідея взяти у "СОС-Кредит" в той момент здалась розумною. І все одно не вистачило, але ж можна потерпіти... Зп затримали на день, за цей день протермінування "соси" вирішили накинути пеню. Грошей на життя не вистачало, а цим неадекватам за 3 тисячі аж 5,5 віддай. Чомусь вирішила на них забити (бо дуже вдарені якісь), манікам заплатила.

Після чергової виплати манівео, роздачі частини боргів колегам та видачі коштів родичам в мене лишилось... ніц не лишилось. А за два тижні повернулась історія з "дайгроші, чхати, що ти з переплатою вносила колись". І тут би мені... а грошей і на життя нема, не те, що на цих. І стирчу всім, хто міг позичити. І смс-ка від кредиткаси... Дурне ж воно таке, дурне. Як раз вистачило на чергові платежі, подарунки на свята, дожити до зп. І все складалося, якби не одне "але" - коли підійшов черговий платіж по КК, я виявила, що пролонгацію вони не хочуть (а інакше мені нема на шо жити). Тоді вже я й знайшла форум, вирішила реально увімкнути режим "падає сніг". Аж свята не скінчились і, судячи з того, що від мене хоче Мілоан, я після дня нарождення з шаленого похмілля під дзвінки вдарених маніків вирішила перекинути залишок боргу на них (хоча була впевнена, що таки вмовила себе не стрибати на ці граблі). Зато маніків здихалась(

Шо маємо по тілах: 3000 сосам (точніше фінфактору, або шо воно таке смс-ки надсилає), 14000 кредиткасі, 10000 Мілоану. Жодна з сум окремо не перевищує однієї зарплатні, а от з процентами якісь скажені суми. Ще десь одну зп стирчу колегам і, доки їм не віддам, чopтa з два взагалі комусь щось платитиму.

Чесно - не розібралась як домовлятись, щоб закрили за тіло або з адекватними процентами. Взагалі я тупо втомилась, що півроку працюю наче й за гарну грошву, але її геть не бачу, бо крім кредитів є "дайгроші-домашня версія", сусід-паскуда, що добив своїм ремонтом з переплануванням мій ремонт. Здоров'я пішло з димом, бо біполярний розлад без будь-якого втручання і з купою стресів від колег та родичів призводить до несподіванок типу "йой, я ж не хотіла брати в Мілоан" і не менш приємних сподіванок. Тож з одного боку хочу трохи пожити для себе й прибити зірваний дах, а з іншого - невирішені проблеми не дають це робити. Тож буду рада будь-яким порадам - скільки морозити, коли починати домовлятись і чи реально ці перемовини на когось спихнути навіть за винагороду. Треба хоч трохи впевненості у тому, що правильно все роблю.
Эээх, три мфо. Та это пыль. Кстати, изучила свое генеалогическое(или как там дерево) и оказалось, что мы с вами очпнь-преочень близкие родственники, мульйон процентов. Так шо ничего не знаю, давайте денег.
 
Если хотите пожить для себя - перестаньте спонсировать родственников. Не хотите общаться с МФО - смена сим-карты или Антиспам в телефоне. У вас всего три шараги, пусть так пока и будет. Со временем многие идут на уступки и можно займ закрыть за тело. Пока собирайте деньги (если планируете закрывать без суда). И никоим разом больше не лезьте в кредиты!!!
 
А почитать форум не хотите?

"Чи реально ці перемовини на когось спихнути" - вы пишете такие слова на форуме, где все одна семья?
Лично я после таких слов вам точно помогать не захочу?.

П.С. Вы первоначально разберитесь в себе, что вы хотите от форума, как вы хотите решать с кредиторами.
Выстройте в уме план, а лучше напишите его на бумаге и придерживайтесь его.
По каждой организации есть много информации на форуме - изучите её!
Я, чим більше читаю, тим більше заплутуюсь. Тут стільки жахіть навколо пишуть, що мені навіть соромно просити про підтримку. Здається, що в мене й кредитів замало, й суми несерйозні, та й колектори особливо не дістають.

У вас усе так написано,на эмоціях.Вам би заспокоїтись,і розібратись в собі.Нема коштів,не платіть,є ,закривайте займи, але не пролонгуйте,ви викидаєте кошти на вітер.Ну і форум вам у поміч. По кожному МФО багато інформації.Кожне МФО з часом пропонує норм.умови до закриття.
Що не треба пролонгувати я вже зрозуміла. А що далі вже складніше, сам факт наявності "хвостів" турбує більше, ніж всі дзвінки.

Тю, три шараги, если округлить это вообще ноль. Спокойно себе живите, отдадите коллегам, там может уже будут нормальные предложения по закрытию. А можете вообще забить.
От я ж кажу - наче й не проблема, але проблема) Якщо закривати так, як шараги собі нарахували, я ще рік мінімум просиджу без копійки.

І чому якщо ім не дмти грошей буде скандал на пів міста ????не скільки про займи зачепило скільки про обовьязок утримувмти родичів...
В мене нема окремого житла - в них грошей на утримання себе та житла) Вони собі вбили в голову, що я апріорі дурна й неправильно витрачаю кошти, треба ж все "в родину". Й захоплення у мене "не ті", й потреби "не ті", й займаюсь "не тим". Доки даєш їм хоч щось, аби нормально жили, а не на мізерні пенсії, претензій менше, а як не дати... ууу... комусь колектори дзвонять, а я з такими вимагачками живу)))
Если хотите пожить для себя - перестаньте спонсировать родственников. Не хотите общаться с МФО - смена сим-карты или Антиспам в телефоне. У вас всего три шараги, пусть так пока и будет. Со временем многие идут на уступки и можно займ закрыть за тело. Пока собирайте деньги (если планируете закрывать без суда). И никоим разом больше не лезьте в кредиты!!!
Антиспам стоїть, так добреееееее... А з іншого боку - як мені щось запропонують, якщо я з ними не спілкуюсь? За тіло позакривати не питання, сосам би взагалі хоч зараз віддала, але я ті "штрафи" та "пені" краще ондо - мамі дам на якийсь "дуже необхідний непотріб з телемагазину". З іншими не за тіло не тягну, КК за 30 тисяч вже перевалила у забаганках, мілоан тільки починається. Не давати гроші тим, з ким живеш в одній хаті, та ще й працюєш "з дому" не варіант, та й мені шмат в горло не лізе, коли в мене щось адекватне, а вони з макарон на картоплю живуть. А оренда без хазяїв вийде на ту ж суму, але ще й виття на весь світ піде, яка я погань, старих батьків голодувати кинула.
 
Я, чим більше читаю, тим більше заплутуюсь. Тут стільки жахіть навколо пишуть, що мені навіть соромно просити про підтримку. Здається, що в мене й кредитів замало, й суми несерйозні, та й колектори особливо не дістають.


Що не треба пролонгувати я вже зрозуміла. А що далі вже складніше, сам факт наявності "хвостів" турбує більше, ніж всі дзвінки.


От я ж кажу - наче й не проблема, але проблема) Якщо закривати так, як шараги собі нарахували, я ще рік мінімум просиджу без копійки.


В мене нема окремого житла - в них грошей на утримання себе та житла) Вони собі вбили в голову, що я апріорі дурна й неправильно витрачаю кошти, треба ж все "в родину". Й захоплення у мене "не ті", й потреби "не ті", й займаюсь "не тим". Доки даєш їм хоч щось, аби нормально жили, а не на мізерні пенсії, претензій менше, а як не дати... ууу... комусь колектори дзвонять, а я з такими вимагачками живу)))

Антиспам стоїть, так добреееееее... А з іншого боку - як мені щось запропонують, якщо я з ними не спілкуюсь? За тіло позакривати не питання, сосам би взагалі хоч зараз віддала, але я ті "штрафи" та "пені" краще ондо - мамі дам на якийсь "дуже необхідний непотріб з телемагазину". З іншими не за тіло не тягну, КК за 30 тисяч вже перевалила у забаганках, мілоан тільки починається. Не давати гроші тим, з ким живеш в одній хаті, та ще й працюєш "з дому" не варіант, та й мені шмат в горло не лізе, коли в мене щось адекватне, а вони з макарон на картоплю живуть. А оренда без хазяїв вийде на ту ж суму, але ще й виття на весь світ піде, яка я погань, старих батьків голодувати кинула.
Не переживайте. Пропозиції в смс чи на електронну або родичів знайдуть і напишуть. Якщо хочеться пса вдарити то бук завжди найдеться.
 
Я, чим більше читаю, тим більше заплутуюсь. Тут стільки жахіть навколо пишуть, що мені навіть соромно просити про підтримку. Здається, що в мене й кредитів замало, й суми несерйозні, та й колектори особливо не дістають.


Що не треба пролонгувати я вже зрозуміла. А що далі вже складніше, сам факт наявності "хвостів" турбує більше, ніж всі дзвінки.


От я ж кажу - наче й не проблема, але проблема) Якщо закривати так, як шараги собі нарахували, я ще рік мінімум просиджу без копійки.


В мене нема окремого житла - в них грошей на утримання себе та житла) Вони собі вбили в голову, що я апріорі дурна й неправильно витрачаю кошти, треба ж все "в родину". Й захоплення у мене "не ті", й потреби "не ті", й займаюсь "не тим". Доки даєш їм хоч щось, аби нормально жили, а не на мізерні пенсії, претензій менше, а як не дати... ууу... комусь колектори дзвонять, а я з такими вимагачками живу)))

Антиспам стоїть, так добреееееее... А з іншого боку - як мені щось запропонують, якщо я з ними не спілкуюсь? За тіло позакривати не питання, сосам би взагалі хоч зараз віддала, але я ті "штрафи" та "пені" краще ондо - мамі дам на якийсь "дуже необхідний непотріб з телемагазину". З іншими не за тіло не тягну, КК за 30 тисяч вже перевалила у забаганках, мілоан тільки починається. Не давати гроші тим, з ким живеш в одній хаті, та ще й працюєш "з дому" не варіант, та й мені шмат в горло не лізе, коли в мене щось адекватне, а вони з макарон на картоплю живуть. А оренда без хазяїв вийде на ту ж суму, але ще й виття на весь світ піде, яка я погань, старих батьків голодувати кинула.
Те що не спілкуєтесь, не означає, що вони не будуть слати смс. Я не відповідаю на незнайомі номери, але смс з пропозиціями отримую регулярно. Буде вам цікаво, наберете за номером і домовляйтеся ?
Щодо утримувати родичів, це теж не проблема. Живіть і працюйте в іншому місці, а гроші просто надсилайте... або... купила смаколики, торби в руки, гроші в зуби, навідала на годинку і поїхала до себе додомку. І родичів це влаштує повністю?
 
Історія типова: лихо, воно ж лишенько, воно ж ідиотія повна, помножена на токсичних родичів. І тепер до сього букету додались ще борги.
Написати тему спонукало те, що з небуття воскресла контора, в якої я чи то брала, чи то не брала (як виявилося - таки брала) і таким чином МФО стало три, а з цим вже наче й не соромно бідкатись)
Восени, втративши роботу, вся зарплатня з якої наполовину йшла на жонглювання МФОшками та кредитками, я влаштувалась на нову, з норм коштом. Аж тут і трапилась халепа: по-перше тре було місяць якось прожити без копійчини, продовжуючи утримувати себе й частково - родичів (бо сі люди впевнені, що в мене завжди є гроші, а як нема - то сварка на пів-міста, як я неправильно витрачаю кошти, а на важливе - чужі забаганки - в мене, бачте, нема). По-друге - придбати адекватну техніку, бо смм-ник з ледь-ледь живим ноутом то не керівник підрозділу, а біда ходяча.

З математики в мене стояла двійка. Воно й видно.

Бо на той місяць, звичайно, жодна нормальна установа офіційно безробітній людини кошти б не дала. ШвикоГроші дали (а от Готівочка - ніт, цікаво навіть, чому, бо на той момент моїй кредитній історії можна було лише заздрити). Звичайно, дали на два тижні, я протягнула місяць, віддала пів-зарплатні. Стара техніка доводила до сказу, на нову грошей не було, чисто технічно ноут себе окупав за два місяці, але ж... але ж нормальний кредит з нормальними умовами офіційно безробітній, та ще й після прострочки.... трясця. Не шкодую, проте рішення було таки дурне (аж далі ще дурніше).
Взяла бабосів у манівео, придбала собі робочий інструмент та ще трохи лишилось на життя мені й отим усім людям. Правда, графік манівео мені ніц не підходив (в мене зп раз на місяць, а у цих полудурошних проплати раз на два тижні). І тут би мені й знайти форум, зрозуміті, що до лютого я їм "як попало", але в межах договору все спокійно віддам, але ніт.

Звичайно, на другий платіж випала відсутність зп. Звичайно, почали дзвонити. І, звичайно, мені вистачило дурості взяти другий кредит, щоб віддати їм у термін. У перших числах наступного місяця я вжахнула в цю контору вдвічі більше від строкового платежу (не робіть так ніхто!), аби за два тижні послати їх на три веселі. Ще й закрила ту МФО. Але за два тижні ці недолугі знов почали обривати телефон. За три дні посилання їх на три веселі сумма зросла. Грошей не з'явилось (чого б це). І тут би мені знов бути розумнішою, але ж ні. На роботі могли заздалегідь дати лише чверть зарплатні. По колегам настрілялося ще трохи. Все одно не вистачало. А ще й до зп дожити. Тож ідея взяти у "СОС-Кредит" в той момент здалась розумною. І все одно не вистачило, але ж можна потерпіти... Зп затримали на день, за цей день протермінування "соси" вирішили накинути пеню. Грошей на життя не вистачало, а цим неадекватам за 3 тисячі аж 5,5 віддай. Чомусь вирішила на них забити (бо дуже вдарені якісь), манікам заплатила.

Після чергової виплати манівео, роздачі частини боргів колегам та видачі коштів родичам в мене лишилось... ніц не лишилось. А за два тижні повернулась історія з "дайгроші, чхати, що ти з переплатою вносила колись". І тут би мені... а грошей і на життя нема, не те, що на цих. І стирчу всім, хто міг позичити. І смс-ка від кредиткаси... Дурне ж воно таке, дурне. Як раз вистачило на чергові платежі, подарунки на свята, дожити до зп. І все складалося, якби не одне "але" - коли підійшов черговий платіж по КК, я виявила, що пролонгацію вони не хочуть (а інакше мені нема на шо жити). Тоді вже я й знайшла форум, вирішила реально увімкнути режим "падає сніг". Аж свята не скінчились і, судячи з того, що від мене хоче Мілоан, я після дня нарождення з шаленого похмілля під дзвінки вдарених маніків вирішила перекинути залишок боргу на них (хоча була впевнена, що таки вмовила себе не стрибати на ці граблі). Зато маніків здихалась(

Шо маємо по тілах: 3000 сосам (точніше фінфактору, або шо воно таке смс-ки надсилає), 14000 кредиткасі, 10000 Мілоану. Жодна з сум окремо не перевищує однієї зарплатні, а от з процентами якісь скажені суми. Ще десь одну зп стирчу колегам і, доки їм не віддам, чopтa з два взагалі комусь щось платитиму.

Чесно - не розібралась як домовлятись, щоб закрили за тіло або з адекватними процентами. Взагалі я тупо втомилась, що півроку працюю наче й за гарну грошву, але її геть не бачу, бо крім кредитів є "дайгроші-домашня версія", сусід-паскуда, що добив своїм ремонтом з переплануванням мій ремонт. Здоров'я пішло з димом, бо біполярний розлад без будь-якого втручання і з купою стресів від колег та родичів призводить до несподіванок типу "йой, я ж не хотіла брати в Мілоан" і не менш приємних сподіванок. Тож з одного боку хочу трохи пожити для себе й прибити зірваний дах, а з іншого - невирішені проблеми не дають це робити. Тож буду рада будь-яким порадам - скільки морозити, коли починати домовлятись і чи реально ці перемовини на когось спихнути навіть за винагороду. Треба хоч трохи впевненості у тому, що правильно все роблю.
шикарный текст...вам бы книги писать.. хотя да , вы же пишете свое смм..)
может хватит содержать нахлебников? ..
пожить для себя - гарна идея. я вышла в просрочки и этим и занялась. ну точнее, как нашла новую работу) наполнится энергией и верой в себя)
 
Не переживайте. Пропозиції в смс чи на електронну або родичів знайдуть і напишуть. Якщо хочеться пса вдарити то бук завжди найдеться.
Ну, родичі повірили, що жодних кредитів немає) Гарна актриса в мені померла. Через них не дістануть. А от електронка то варіант, звичайно.
Те що не спілкуєтесь, не означає, що вони не будуть слати смс. Я не відповідаю на незнайомі номери, але смс з пропозиціями отримую регулярно. Буде вам цікаво, наберете за номером і домовляйтеся ?
Щодо утримувати родичів, це теж не проблема. Живіть і працюйте в іншому місці, а гроші просто надсилайте... або... купила смаколики, торби в руки, гроші в зуби, навідала на годинку і поїхала до себе додомку. І родичів це влаштує повністю?
Мені поки тільки алекскредит таа манівео смс шлють - хочуть, щоб я повернулась. Але ні, день народження вже був, епічних свят не передбачається, антиспам стоїть, тож їх пропозиції мені даром не здались)
По грошам виходить, що я на рідних трачу стільки, скільки б на окреме житло) А пенсії такі, що реально шкода їх, а вони міри не знають. Їм не зрозуміло, що скільки коштує, що "іграшки", а що ні, критичне мислення... ну, як в пенсіонерів, "по телевізору сказали". Тому вони вважають, що я забагато витрачаю і не на те. А от їм на "важливе" не вистачає)))

шикарный текст...вам бы книги писать.. хотя да , вы же пишете свое смм..)
может хватит содержать нахлебников? ..
пожить для себя - гарна идея. я вышла в просрочки и этим и занялась. ну точнее, как нашла новую работу) наполнится энергией и верой в себя)
Дякую)) Пишу й пишу цілими днями)
Якщо коллегам все віддам, вистачить і на себе, і на них. Або на ремонт і на них. Щоправда, обвалилось все у мене, тож ремонт це, фактично, теж "на себе". Потихеньку звикну може, бо не стільки реально довбають колектори, скільки я себе гризу, що воно висить. Ще й читаю всілякі лякалки(
 
Ну, родичі повірили, що жодних кредитів немає) Гарна актриса в мені померла. Через них не дістануть. А от електронка то варіант, звичайно.

Мені поки тільки алекскредит таа манівео смс шлють - хочуть, щоб я повернулась. Але ні, день народження вже був, епічних свят не передбачається, антиспам стоїть, тож їх пропозиції мені даром не здались)
По грошам виходить, що я на рідних трачу стільки, скільки б на окреме житло) А пенсії такі, що реально шкода їх, а вони міри не знають. Їм не зрозуміло, що скільки коштує, що "іграшки", а що ні, критичне мислення... ну, як в пенсіонерів, "по телевізору сказали". Тому вони вважають, що я забагато витрачаю і не на те. А от їм на "важливе" не вистачає)))


Дякую)) Пишу й пишу цілими днями)
Якщо коллегам все віддам, вистачить і на себе, і на них. Або на ремонт і на них. Щоправда, обвалилось все у мене, тож ремонт це, фактично, теж "на себе". Потихеньку звикну може, бо не стільки реально довбають колектори, скільки я себе гризу, що воно висить. Ще й читаю всілякі лякалки(
Да, наоборот, после прочтения, должно в голове -просветление быть, какие страшилки? Где, вы их находите?
 
Да, наоборот, после прочтения, должно в голове -просветление быть, какие страшилки? Где, вы их находите?
Ну от мені тільки дзвонять. Подзвонили один раз мамі, я їй сказала, що нічого в мене нема - вона повірила, на них наїхала, їй дзвонити перестали. І все. Ні купи смс, ні задовбування у вайбер, ні через соцмережі, які взагалі-то робочий інструмент і закрити їх не можу. Що поштою щось прийти може - страшно, бо хтозна, що прийде, раптом ІН і попаде не в ті руки, з цим вже так гарно не збрешеш, а скандал буде величезний. Я тільки читаю, що ще ці падлюки можуть робити і все, як на трилер в 3Д сходила( Була б сама - то було б легше, от чесно.
 
Ну от мені тільки дзвонять. Подзвонили один раз мамі, я їй сказала, що нічого в мене нема - вона повірила, на них наїхала, їй дзвонити перестали. І все. Ні купи смс, ні задовбування у вайбер, ні через соцмережі, які взагалі-то робочий інструмент і закрити їх не можу. Що поштою щось прийти може - страшно, бо хтозна, що прийде, раптом ІН і попаде не в ті руки, з цим вже так гарно не збрешеш, а скандал буде величезний. Я тільки читаю, що ще ці падлюки можуть робити і все, як на трилер в 3Д сходила( Була б сама - то було б легше, от чесно.
Насправді все що можуть мфо - це дзвонити і погрожувати. З часом або пропонують закрити за тіло (дехто навіть за частину), або продають, або роблять ВНН, знести я кий, як правило, вигідніше.
 
Ну от мені тільки дзвонять. Подзвонили один раз мамі, я їй сказала, що нічого в мене нема - вона повірила, на них наїхала, їй дзвонити перестали. І все. Ні купи смс, ні задовбування у вайбер, ні через соцмережі, які взагалі-то робочий інструмент і закрити їх не можу. Що поштою щось прийти може - страшно, бо хтозна, що прийде, раптом ІН і попаде не в ті руки, з цим вже так гарно не збрешеш, а скандал буде величезний. Я тільки читаю, що ще ці падлюки можуть робити і все, як на трилер в 3Д сходила( Була б сама - то було б легше, от чесно.
Ну, на счет мамы и родственников, думаю зря, что вы не сказали. Я, когда , в самом начале вышла в просрочки, они начали задалбывать, не дочь мою, а зятя, и так , на протяжении 5-6 месяцев.Пока он просто не послал их в эротическое путешествие. За какую почту боитесь?
Вам, надо сейчас просто успокоиться, не накручивать себя заранее. А появятся проблемы, будете решать их ,по мере поступления.
 
Ну, на счет мамы и родственников, думаю зря, что вы не сказали. Я, когда , в самом начале вышла в просрочки, они начали задалбывать, не дочь мою, а зятя, и так , на протяжении 5-6 месяцев.Пока он просто не послал их в эротическое путешествие. За какую почту боитесь?
Вам, надо сейчас просто успокоиться, не накручивать себя заранее. А появятся проблемы, будете решать их ,по мере поступления.
Розказати справді варто, люди ж вам довіряють. А коли вони в курсі - їм легше адекватно реагувати на всі ті дзвінки і смс. Принаймні найближчому оточенню.
 
Насправді все що можуть мфо - це дзвонити і погрожувати. З часом або пропонують закрити за тіло (дехто навіть за частину), або продають, або роблять ВНН, знести я кий, як правило, вигідніше.
Ну от провтикати момент, коли винесуть припис, страшно. Я ж власними банківськими картками зараз не користуюсь, хіба що в інтернеті щось купити, тож навіть помічу не одразу. А з укрпоштою якщо не до мами лист потрапить, то можуть просто поштарі не донести. Я ж так розумію, що в додатку банку такі речі ніяк не видно?
 
Назад
Угорі Унизу