Пленум Верховного Суду України у своїй постанові № 9 від 22.12.2006 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді справ про забезпечення позову" зазначив, що "розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам" (пункт 4).
Постановляючи ухвалу про забезпечення позову, необхідно враховувати, що прийняття такого рішення доцільне лише в разі достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення може у майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.
Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Проаналізувавши зміст заяви, поданої позивачем, суд вважає, що вказана заява не підлягає задоволенню, оскільки суду не надано належних та допустимих доказів того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, останнім не доведено суду той факт, що вжиття заходів забезпечення позову саме таким шляхом, який зазначено в заяві, не порушить прав, свобод та інтересів будь-яких інших осіб, які не є сторонами у справі.
Звертаючись до суду із цією заявою про забезпечення позову позивач не звернув уваги на права й обов`язки виконавця, визначені в
ст.11 ЗУ "Про виконавче провадження".
За змістом цієї норми, виконавець зобов`язаний здійснювати необхідні заходи щодо своєчасного й повного виконання рішення, зазначеного в документі на його виконання, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.
Спосіб забезпечення позову, запропонований позивачем шляхом зупинення дій виконавця по суті, є зупиненням виконання рішення (виконавчого напису), на підставі якого відкрито виконавче провадження.
Крім цього, задовольнивши заяву про забезпечення позову, буде прийнято рішення по суті позовних вимог, що не передбачено процесуальним законом.
